Обновлено 25.08.2025 12:45

Просмотров: 1002

Як правоохоронці незаконно арештували телефон, і чим це закінчилося (ст.307 ч.2 КК України)

Ця історія — приклад того, як знання своїх прав та наполегливість допомагають захистити власне майно від свавілля правоохоронних органів. Розповідаємо, як відбулося незаконне вилучення телефону в одного з мешканців Лозової, та як вдалося домогтися його повернення через суд.

Суть справи: обшук, вилучення і відмова прокурора

У межах кримінального провадження   №12012024221110000760 від 11.07.2024 року  за ч.2 ст.307 КК поліція провела обшук у помешканні мешканця м.Лозова Олександра. Обшук відбувся 12 вересня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді, яка дозволяла, зокрема, вилучення мобільних телефонів. Під час обшуку було вилучено мобільний телефон Redmi Note 9, який належав Олександру.

Слідчий Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Г. вже наступного дня, 13 вересня, визнав цей телефон речовим доказом у кримінальному провадженні та помістив його в камеру зберігання речових доказів, таким чином проігнорувавши судову процедуру арешту майна.

Через деякий час адвокат підозрюваного Олег Тімохов, звернувся до Лозівської окружної прокуратури з клопотанням про повернення телефону, адже з моменту його вилучення пройшло достатньо часу, а арешт на нього так і не було накладено. Однак  процесуальний керівник у кримінальному провадженні за ч.2 ст.307 КК України прокурор Ч. відмовив у задоволенні клопотання. У своїй постанові він зазначив, що телефон нібито не є тимчасово вилученим майном, оскільки в ухвалі суду було прямо зазначено про можливість його вилучення, а також, що він уже є речовим доказом у справі.

Незаконність дій правоохоронців

Адвокат оскаржив бездіяльність прокурора до слідчого судді. У скарзі він наголосив на кількох ключових моментах:

• Порушення Конституції України: Дії слідчого та прокурора порушують статтю 41 Конституції, яка гарантує непорушність права приватної власності.
• Відсутність арешту: Відповідно до статті 170 КПК України, вилучене майно вважається арештованим лише за ухвалою слідчого судді або суду. У даній справі такої ухвали не було. Згідно з частиною 5 статті 171 КПК, клопотання про арешт майна має бути подано не пізніше наступного робочого дня після його вилучення, інакше майно слід негайно повернути власнику.
• Протиріччя в позиції прокуратури: Адвокат довів, що мобільний телефон є саме тимчасово вилученим майном, оскільки його вилучили під час обшуку. Позиція прокурора про те, що телефон не є «тимчасово вилученим майном», була помилковою.

Рішення суду і результат

Слідчий суддя Лозівського міськрайонного суду Попов О.Г. розглянув скаргу адвоката Тімохова О.Є. і повністю задовольнив її (справа №629/5412/24).

У своїй ухвалі від 14 жовтня 2024 року суддя підтвердив, що телефон є тимчасово вилученим майном. Він також зазначив, що сторона обвинувачення не звернулася до суду з клопотанням про арешт телефону, а натомість безпідставно утримувала його у себе.

Суддя зобов’язав прокурора Лозівської окружної прокуратури О.Ч. вжити заходів для повернення мобільного телефону власнику — підозрюваному за ч.2 ст.307 КК України Олександру.

Це рішення суду є важливим нагадуванням: навіть якщо правоохоронці визнали ваше майно речовим доказом, без судового арешту його утримання є незаконним. Цей приклад демонструє, що відстоювання своїх прав через суд є ефективним механізмом захисту від свавілля.